Перший день повномасштабного вторгнення пам’ятає кожен українець і у кожного тут своя історія.
Особисто для мене війна почалася ще у 2014-му році – тоді багато моїх товаришів туди пішло і два близьких друга звідти не повернулось.
Там ми допомагали в приватному порядку саме тим підрозділам, де служили наші хлопці.
Але ця тема для мене закрита і публічно я її не обговорюю…
Вже 25 лютого 2022 я був у Ватутіному в кабінеті міського голови з одним питанням:
– Яка допомога потрібна зараз місту?
Ми виділили перелік всього самого необхідного і у мене почалась щоденна кропітка праця.
Я звернувся напряму до своїх закордонних друзів та партнерів, вони дуже швидко відгукнулися і почали постачати все, що змогли тоді знайти. Я в Україні це все зустрічав, завозив у Ватутіне і передавав туди, де воно було потрібно найбільше.
Вже 12-го березня перший вантаж був у нас – прибуло більше ніж 1800 речей. 72 каремати і 90 спальних мішки ми відразу направили нашим військовим, а решта була передана на потреби мешканців міста:
- одяг
- взуття
- постіль
- мило
- памперси
- дитяче харчування
З самого початку я це все передавав в Ватутінський Центр Соціальних служб і він вже розподіляв все необхідне тим, хто цього потребував найбільше.
Дуже дякую особисто Світлані Лукашенко – керівнику центру, за ту неоціниму допомогу в розподілі та передачі гуманітарки людям.
Після прибуття кожного вантажу ми удвох сідали в її кабінеті, по черзі відкривали всі коробки і описували кожну позицію.
Другий вантаж, а це 1087 позицій, прибув ще через два дні – 14 березня, тут вже була медична допомога:
- одноразові шприци
- перекис водню
- фізрозчин
- пластирі
- вата
- спирт
- ліки
Всі медикаменти ми передавали Ватутінській міській лікарні, нашому Центру первинної Медично-Санітарної Допомоги, Звенигородському пологовому будинку та іншим закладам.
Від нас допомога відправлялась лікарням і госпіталям Черкас, Кропивницького і Дніпра. Через знайомих волонтерів частину медицини відправляли на Донецький і Запорізький напрямки.
Загалом в перші місяці повномасштабної війни мені відвантажували 2-3 партії в тиждень – тільки за другу половину березня 2022 прийшло вісім вантажів. За це я щиро вдячний своїм закордонним друзям і колегам:
Низький Вам за це уклін за допомогу Україні і її людям!
Коли масштаби вантажів значно виросли, я вирішив створити свій благодійний фонд, щоб вся ця діяльність здійснювалась в правильному правовому полі.
Тому 17 червня 2022 року саме в місті Ватутіне був заснований “Благодійний Фонд Культурологія”.
Така назва була мною вибрана не випадково!
За свою промислову, політичну і бізнесову діяльність я побував в 40+ країнах, і на свої очі бачив наслідки війни в різних кінцях світу. Я розумів, що неминуче Україна понесе дуже важкі та болючі втрати.
Збереження своєї історичної спадщини та передача її нашим наступним поколінням.
Крім гуманітарної допомоги, ми розвиваємо різні освітні та спортивні програми саме для дітей. Тому що нашим дітям, хоч і самим талановитим в усьому світі, потрібна підтримка особливо зараз, коли йде війна і їх розкидало по всій планеті.
Тим більше діткам з невеличких міст і селищ, яких в Україні тисячі.
Саме такі задачі я поставив перед собою сьогодні у Звенигородському районі, і почали ми з дитячого спорту та освіти – про це пізніше розповім окремо
Зараз тільки у Ватутінській громаді зареєстровано біля 4000 внутрішньо-переміщених осіб і близько 1800 з них дітки. Це люди які втратили житло, майно, роботу і близьких людей і їм потрібна поміч в простих побутових речах.
Тому тільки за 2022 рік ми завезли в Ватутіне 101,9 тисяч одиниць гуманітарної допомоги. Основні з них:
- 70001 шт – медична допомога (шприци, фізрозчин, перчатки, медикаменти, інструмент та інш.)
- 12012 шт – засоби гігієни (серветки, зубні щітки і пасти, мило, антисептики та ін.)
- 5319 шт – дитяче харчування (суміші, каші, пюре, соки)
- 2241 упаковки памперсів, урологічних прокладок і пелюшок
- 1388 кг одягу
В цілому возили те, на що була потреба і завжди підключались до участі в різних постійно-діючих соціальних проєктах. Гуманітарна допомога дуже необхідна нам сьогодні, але це не основна моя ціль – про це я вже казав вище.
А відкриття свого Благодійного фонду я присвятив своїй бабусі – Ковалюк Лідії Нікітічні, царство їй небесне, вона все життя віддала медицині та працювала в ватутінській міській лікарні і в поліклініці.
Дякую усім тим людям, особливо ватутінцям, хто долучився до підтримки інших – в цьому і полягає один з основних сенсів життя – в допомозі тим, хто цього потребує!
А на нас чекає ціла купа роботи та ще багато добрих і корисних справ!
Все буде добре!
Слава Україні!
